Am        
Їхав козак за Дунай, 
 E
Сказав: "Дівчино, прощай!" 
 Am
Ти, конику вороненький, 
 E         Am
Неси та гуляй. 
 
 C
Вийшла, ручки заломiвши 
 G           E
И тяженько заплакавши. 
 Am
Як ти мене покидаєш – 
 E          Am
Тільки подумай! 
 
Покидаю тебе Богу. 
Сам я їду во дорогу, 
Будь щаслива й здорова, 
Голубка моя. 
 
– Білих ручок не ламай, 
Ясних очей не стирай, 
Мене з війни зi славою 
К собі ожидай! 
 
– Наша служба – довг воїнський, 
Треба менi їхать в військо, 
Щоб границю боронивить 
Од лютих врогів. 
 
– І без тебе, друг сердечний, 
Враг погибне лютий, дерзкий. 
Ти ж на войну не їзжай 
Мене не покинь! 
 
Лучше б було, лучше б було не ходить, 
Лучше б було, лучше б було не любить, 
А ще краще, а ще краще та й не знать, 
Чим тепер, чим тепер забувать. 
 
Поки жив на світі буду! 
Тебе серце не забуде, 
А як згину на войнi, 
Помолися обо мнi! 
 
Свиснув козак на коня, – 
Зоставайся, молода! 
Як не згину, то вернуся 
Через три года! 
 
Лучше б було, лучше б було не ходить, 
Лучше б було, лучше б було не любить, 
А ще краще, а ще краще та й не знать, 
Чим тепер, чим тепер забувать. 
 
Їхав козак за Дунай, 
Сказав: "Дівчино, прощай!" 
Ти, конику вороненький, 
Неси та гуляй. 
 
Свиснув козак на коня, – 
Зоставайся, молода! 
Як не згину, то вернуся 
Через три года! 
 
Лучше б було, лучше б було не ходить, 
Лучше б було, лучше б було не любить, 
А ще краще, а ще краще та й не знать, 
Чим тепер, чим тепер забувать.