Am               E7
Ніч яка Господи, місячна зоряна,*
                    Am
Видно, хоч голки збирай,
                Dm
Вийди, коханая, працею зморена,        |
E7                 Am                  | (2)
Хоч на хвилиноньку в гай!              |

Сядем укупочці тут під калиною,
І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею  |
Стелиться в полі туман.                | (2)

Гай чарiвний, нiби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить:
Ген на стрункiй та високiй осичинi     |
Листя пестливо тремтить.               | (2)

Небо глибоке засіяне зорями, —
Що то за Божа краса!
Перлами ясними попід тополями          |
Грає краплиста роса.                   | (2)

Ти не лякайся, що ніженьки босії**
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки       |
Сам на руках однесу.                   | (2)

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло - ні вітру, ні хмар...
Я пригорну тебе до свого серденька,    |
А воно палке, як жар.                  | (2)

Ти не лякайся, що можуть підслухати
Тиху розмову твою,
Нічка поклала всіх, соном окутала,     |
Ані шелесне в гаю.                     | (2)

Сплять вороги твої знуджені працею,
Нас не сполоха їх сміх.
Чи ж нам обкраденим долею нашею        |
Й хвиля кохання за гріх?               | (2)