Dm B F B C Dm
називала рибою, не просила нічого взамін
тільки знати, що я десь є на оцьому світі 

Dm B F B C Dm
світі білому, наче сіль тропічних морів, 
що в’їдається в шкіру 
і жодною рідиною її не витравиш звідти

Dm B F B C Dm
казала, що буде писати, не питала адреси, а втім
завжди присилала поштівку з якогось незвичного міста

B C F
де (на поштівці, тобто) руїни старих стін
B C Dm
чи страви місцевої кухні 
і кілька слів:
Dm Dm/C F C Dm
що скоро повернеться, що вже видно світло 
в кінці тунелю, і що це, безумовно, не поїзд

Dm B F B C F
називала рибою 
казала, що дуже хоче торкнутись рукою

F 
я не заперечував я чекав я навчився плавати

B C F
я вивчив напам’ять усі прибережні води 

B C F
я перестав виходити на берег, 
що її не проґавити,
B C Dm
а вона – не приходила

Dm Am Bm F 
я забув, як це – розмовляти, і як це – дихати, 
врешті-решт я зробився рибою, 
мовчазною і сильною 

Dm C Bm C 
то якого такого милого 
якого такого милого
вона повернулася
і з води мене вийняла?